Продовжуємо нашу серію публікацій інтерв’ю з вихованцями нашої академії. Цього разу на наші запитання відповів екс-нападник «Мункача» Анатолій Сньозик.
Анатолій, чи можеш сказати, що футбол став для тебе головною справою у житті? Які враження були у тебе після першого забитого голу і чому саме лінія нападу тобі припала до душі найбільше?
– Так, можу сміливо сказати, що футбол став головною справою мого життя. Я щиро радий, що вибрав саме футбол, а не інший вид спорту. Після першого забитого голу мої враження були неймовірними. Я був дуже радий, що зміг допомогти команді виграти той матч. Завжди мріяв грати нападником, але мій перший тренер Михайло Райда бачив мене на позиції центрального півзахисника. На перегляд до МФА я приїхав як гравець центра поля, потім з часом, мій тренер Мунтян Віктор Олександрович розгледів в мені якості нападника і поставив мене в грі на позиції нападника. Саме тоді я забив свій перший гол, який став, до речі, переможним в тому матчі. Від того моменту мене награвали як нападника.
– Що ти вважаєш найголовнішим критерієм успіху у спорті?
– Вважаю, що найголовнішим критерієм успіху в спорті є дисципліна, додаткова робота над собою і виконання настанов тренера.
– Чи буває в тебе відчуття, що ти вибрав не ту справу?
– Ні, такого відчуття в мене немає, тому що обирав цю справу душею та серцем.
– Чи вважаєш ти, що психологічний стан може впливати на результати футболіста, наприклад, на гольве відчуття.
– Так, вважаю, що психологічний стан може впливати на результат та гольове відчуття футболіста, бо коли гравець знаходиться в стані стресу під час гри, йому дуже складно зосередитись та викластись на максимум, тому що думками він не перебуває на полі .
– Скажи, за допомогою чого ти мобілізуєш себе на ігри, як налаштовуєшся?
– Найкраще, що допомагає мені налаштуватись на гру – це молитва Богу і підтримка моєї сім’ї.
– Звідки ти потрапив в МФА? Що можеш сказати про навчання в академіі Мункач? Чи був момент потрапляння в академію важливим у твоїй спортивній кар’єрі?
– В МФА потрапив з футбольного клубу «Кушниця». Мені подобалось навчання в академії. Там були створені дуже хороші умови для розвитку, професійні, людяні тренери докладали максимум зусиль для нашого зростання, в академії завжди панувала дружня атмосфера. В МФА я завжди міг розраховувати на мудру пораду та підтримку. Тож, навчання в академії було надзвичайно важливим в моїй карʼєрі, саме тому я щиро ціную цей досвід.
– Чи завжди тобі подобався тренувальний процес, взаємодія в команді МФА? Що найбільше сприяло твоєму зростанню? Чи є хтось, про кого ти частіше згадуєш, кому ти хотів би висловити слова подяки?
– Мені завжди подобався тренувальний процес і взаємодії в команді . В першу чергу, неймовірно вдячний Богу за те що він привів мене до справи мого життя, та дає мені сили прославляти Його ім’я навіть на футбольному полі. Велике дякую своїй сім’ї за постійну підтримку, надзвичайну мотивацію і віру в мене. Без цієї цінної підтримки було б в рази складніше. Дякую вам: мамо, тату і сестричко та моя дівчино!!! Я хотів би висловити слова подяки своєму першому тренеру Райда Михайлу Михайловичу та другій тренерці Костраба Анні Петрівній. Ще я надзвичайно вдячний своєму агенту Андрію Кіріченку та його помічнику Віталію Кисловському. Також, хочу сказати «дякую» своїм тренерам з МФА: Мунтяну Віктору Олександровичу, Пантілову Віталію Олексійовичу та іншим тренерам і людям, які доклали зусиль, щоб зараз я був тим, ким я є. Окреме «дякую» хочу висловити директору МФА Золтану Сілваші.
– Після МФА ти поїхав шукати футбольне щастя за кордоном. Як там складається твоя кар’єра? Розкажи нам про свою нову команду.
– Після «Мункача» я поїхав в Хорватію. Зараз граю в команді Nk Granicar Đurđevac. Дякуючи Богу, моя карʼєра складається найкращим чином: в минулому сезоні я забив 26 голів та став найкращим бомбардиром ліги. Тут мене тепло прийняли мої теперішні одноклубники і допомогли мені вивчити хорватську мову. Завдяки цьому я доволі швидко адаптувався в новій країні знайшов хороших друзів, прекрасно розумію тренерські настанови та постійно спілкуюсь з нашими вболівальниками. А ще хотів би розповісти ,що зі мною в команді грають троє українців, один з яких теж закінчив академію МФА – Назар Воробей. Я дуже радий, що потрапив в футбольний клуб Nk Graničar Đurđevac тому що маю можливість якісно тренуватись та гарно відновлюватися.
– Яке враження в тебе склалося від європейського чемпіонату, після твого першого сезону там?
– Переконався в тому, що Хорватія максимально футбольна країна. Кожне невеличке містечко чи селище має футбольний клуб, де є прекрасно облаштоване поле для тренувань та ігор. Після мого відіграного першого сезону, я можу сказати, що хорватський футбол відрізняється від українського тим, що він зосереджений більше на тактиці, техніці гри й швидкості прийняття рішень, коли український футбол базується більше на фізичних можливостях гравця.
– Які поради, виходячи з власного досвіду, можеш дати хлопцям, які мріють грати за кордоном? Чи варто воно того?
– Я б порадив хлопцям, які мріють грати за кордоном, вірити в себе, не здаватися, обов’язково дослухатися порад тренерів, старанно вчитися та особливо, не забувати про вивчення англійської мови, наполегливо працювати над собою і власними показниками. На мою думку, так, воно того варте!
– Назви свою головну ціль, чого ти прагнеш досягти найбільше?
– Моя головна ціль стати професіоналом своєї справи та досягти успіху в футболі, щоб моя сімʼя мала все, та навіть більше. Взагалі, моєю заповітною дитячою мрією було стати гравцем каталонської «Барселони», і зараз я старанно працюю над тим, щоб ця дитяча мрія стала реальністю. З Божою поміччю все вдасться! Step by step and never give up!
– Дякуємо тобі, Анатолію, ти дав дуже щирі відповіді. Бажаємо тобі, щоб за допомогою твого старання та самовіддачі, а також Божої підтримки ти досяг своєї мети і ніколи не зупинявся. Хай тобі щастить.
