Сьогодні на нас чекає дуже цікава розмова з талановитою та дуже харизматичною людиною. Владислав Мавроді, гравець «Кішварди» поділиться з нами своїми планами та розповість, з чого усе розпочалося.
– Вітаємо тебе, Владиславе. Розкажи, в якому віці ти потрапив у футбол? Хто був твоїм футбольним взірцем, та як це вплинуло на стиль гри, чи вибір позиції, та чи схожий ти зараз на свого футбольного кумира? Який в тебе характер, особистий стиль гри.
– Я народився у регіоні, де майже усі були захоплені футболом. Почав грати у футбол у 6 років у філії донецького «Шахтаря». У дитинстві я дуже багато дивився футбол, було багато гравців, чиєю грою захоплювався. Важко виділити одного, хто був взірцем для мене, але назву півзахисника «Реала» Хабі Алонсо та захисника «Манчестер Сіті» Вінсента Компані. Мені шалено подобалася їхня гра в дитинстві і надалі це вплинуло на мою особисту гру, можливо я став чимось схожим на них, тому що на даний момент у «Кішварді» граю на цих двох позиціях – за команду U-19 на позиції опорного півзахисника, а за команду U-17 граю на своїй рідній позиції – в центрі оборони. Частіше граю в пас, намагаюся грати розумно і розраховувати ситуацію на полі. Щодо відбору м’яча, тут я агресивніший, але намагаюся грамотно вибирати позицію, щоб мені було простіше орієнтуватися в ситуації.
– Футбол- це важка робота, що вимагає постійної завзятості та подолання перешкод. Як ти сприймаєш конкуренцію, реагуєш на критику тренера чи товаришів по команді, як гартуєш свій характер?
– Я вважаю, що присутність здорової конкуренції в команді обов’язкова на кожній позиції, тому що саме конкуренція сприяє розвитку футболіста, коли кожен бажає стати кращим. Що стосується критики тренера, я до неї ставлюся з розумінням, намагаюся прислухатися до кожного слова, адже тренеру видніше. Тренеру краще підказати, навіть покритикувати на тренуванні, ніж виправляти помилки вже безпосередньо в грі. Плюс, я вважаю, якщо тренер тебе критикує, значить ти йому небайдужий, і він бачить у тобі потенціал.
– Як ти вважаєш, що важливіше для розвитку футболіста самоврядування, внутрішня організованість, вольові здібності чи здатність отримувати задоволення від роботи, вміння себе хвалити та заохочувати?
– Я дотримуюся думки, що для того, щоб розвиватися, футболіст зобов’язаний працювати над собою додатково і не тільки робота в залі та з м’ячем, а також розвивати голову, адже голова – найважливіший елемент футболіста. Якщо людина постійно працюватиме над собою, аналізуватиме свої слабкі сторони і вдосконалювати їх, то, безперечно, буде прогресувати. А також, без сумнівів, футболіст повинен отримувати задоволення від своєї гри, адже футбол – це гра, яку ми зобов’язані любити, інакше не можна.
– Як ти потрапив до лав МФА, що вплинуло на твоє рішення навчатися саме тут після кількох років навчання у донецькому «Шахтарі»? Яку різницю ти помітив між цими двома академіями?
– До лав МФА потрапив після 8 років перебування в академії донецького «Шахтаря». На рішення піти до «Мункача», в основному вплинула моя травма, яку отримав під час гри за донецький клуб. Після відновлення став отримувати менше ігрової практики, і ми з моєю сім’єю прийняли рішення про перехід в новий клуб. Відразу після приходу відчув різницю в інфраструктурі, в МФА вона була на рівень вище, ніж на той момент у «Шахтарі». Тут усе було доступно: відмінна база, хороші можливості для особистого розвитку, також порадували тренування. Тренувальний процес був побудований на хорошому рівні. Взагалі, я залишився дуже задоволений тим періодом і що доля звела мене з МФА.
– Які враження у тебе склалися від «Мункача»? Наскільки фаховим було навчання в МФА? Як ти вважаєш, футбольний досвід, який ти здобув тут, допомагає тобі конкурувати вже на рівні Європи?
– В основному, футбольну школу я отримав у «Шахтарі», але МФА подарувало мені найцінніше – тут відчув впевненість у собі та у своїх силах на полі та за його межами. Саме за це я шалено вдячний цій команді, адже саме завдяки впевненості та ігровій практиці, яку я отримав в МФА, переді мною відкрилася можливість грати в Європі, і показувати свою гру.
– Чи багато друзів ти знайшов в академії та чи підтримуєш з кимось зв’язок ? Запам’яталося тобі щось, чи хтось в МФА особливо і саме чим?
– Спочатку було важко освоїтися в новому середовищі, нові люди, місце, місто, але згодом все налагодилося, я знайшов нових друзів, з якими ми, як і раніше, підтримуємо контакт. Також я пам’ятаю та хочу подякувати тренеру МФА Сергію Ліснійчуку за переданий досвід і потрібні слова під час мого навчання в «Мункачі».
Коли ти дізнався, що академія «Кішварда» з Угорщини зацікавилась тобою, ти відразу прийняв цю пропозицію, чи були сумніви?
– Коли я дізнався, що є можливість грати в Європі, відразу зрозумів, що маю спробувати себе, адже гра за кордоном завжди була моєю метою, тож відразу погодився. Звичайно, було прикро залишати те місце, де тобі дали друге дихання, але на цьому я не збирався зупинятися.
– «Кішварда» дає шанс розвинутися молодим гравцям. В тебе вже було запрошення від U-19, чи ти тільки в очікуванні цього? Що ти робиш, щоб стати частиною цієї команди?
– На даний момент я вже граю і тренуюся за команду U -19, але, якщо необхідно, іноді можу повернутися грати за свій вік, хоча, в основному перебуваю в старшій віковій групі. Гра зі старшими хлопцями проходить на більш високих швидкостях, тому потрібно було підлаштовуватися під це, але з часом і наполегливою роботою, мені вдалося перебудуватися і грати в такому ж темпі як вони. Також вважаю, що гра за старших підвищує твій рівень гри, тому що на тренуваннях та іграх ти працюєш з більшою концентрацією і це з часом дає результат.
– Гра у вищій лізі чемпіонату Угорщини задовольнить твої футбольні амбіції? Чи тобі до вподоби інший стиль гри і якої саме команди?
– У мене досить великі плани на майбутнє, і я сподіваюся, у мене вийде пробитися в сильніший чемпіонат, ніж чемпіонат Угорщини, але ми ніколи не знаємо, що нас чекає далі, тому все що залишається, це старанно тренуватися, і вірити в себе та свої сили.
– Які футбольні амбіції ти задовольнив вже і які цілі маєш надалі.
– На даний період моєї кар’єри, я встиг стати чемпіоном України у складі «Шахтаря» U -14, став чемпіоном Угорщини у складі «Кішварди» U -15, а також доклав зусиль до чемпіонства «Кішварди» U -17 минулого року. Мої футбольні амбіції набагато вищі і я не збираюся на цьому зупинятися, це все в минулому, сподіваюся далі буде тільки більше і вірю, що зможу виграти ще багато трофеїв у своїй кар’єрі.
– Владе, дуже вдячні тобі за відверту, змістовну розмову. Бажаємо, щоб усі твої цілі були досягнені, мрії здійснені, щоб на футбольному олімпі запалала твоя зірка.
