Середа, Серпень 10, 2022
Головна > Без категорії > Інтерв’ю з Артемом Одинцовим для МФА «Мункач»

Інтерв’ю з Артемом Одинцовим для МФА «Мункач»

-Вітаю вас, Артем! Що ви відчуваєте після своєї першої гри в єврокубках?

-Відчуваю як одне з досягнень своєї мети над якою я працював на протязі багатьох років та відчуваю, що піднявся на одну сходинку вище в бік досягнення своєї мрії.

-Коли ви дізналися про можливість зіграти на рівні топкоманд, то про що ви думали?

-Думав, що це класно, круто. Ми з командою до цього пройшли довгий шлях. Своїм старанням, грою, турботою довели, що можемо бути у списку топ команд.

-Які враження у вас залишилися від академіі «Мункач», що головне ви отримали від знаходження в МФА?

-Враження від МФА залишилися дуже хороші, тому що я потрапив в академію коли там зібрався чудовий колектив u-19, дуже фахові тренери, гарні умови щоб прогресувати, та, звісно, саме головне – це шанс зробити крок на зустріч до своєї мрії потрапити до Європи.

-Чи не в МФА саме загартувався ваш характер?

-Звісно, тому що я прийшов після u-17, після випуску з академії Маріуполя «Азовсталі» одразу до
u-19 МФА. Там підписав свій перший договір та з хлопчика поступово перетворювався у чоловіка завдяки тренерському штабу, колективу, завдяки тому, що ми працювали над усім цим.

-Чи футбольна освіта саме в Мункач академії дала вам можливість бути конкурентним гравцем на євроарені?

-Не скажу, що саме в МФА я отримав футбольну освіту, але я там змужнів. Мені Мункач академія дала своєрідне виховання щодо правильної поведінки у суспільстві, на футбольному майданчику. Тому що я розумів, що це вже не дитячий футбол, це дорослий футбол, де ти отримуєш якісь гроші та потихеньку перетворюєшся у дорослого чоловіка.

Наскільки фаховим було навчання в МФА?

Звісно, внесок Мукачівскої академії в мене був дуже великий, якщо я починав там свої перші кроки у професійній лізі. Це і чемпіонат області, чемпіонат u-19, поїздки за кордон, де грав перші товариські матчі. Я дивився та потроху з усього цього витягував усе необхідне.

-Опишіть себе, свій стиль гри.

-Мені складно відповідати за самого себе, за свій стиль гри. Це більше видно зі сторони. По відео теж себе не оціниш, це може зробити лише стороння людина, фахівець. У кожній команді є свій індивідуальний стиль гри і ти можеш підійти під той стиль, а може доведеться перебудовуватися, щоб відповідати стилю гри команди».

-Що ви чекаєте від можливості грати у вищій лізі Угорщини, чи задовольняє вона ваші амбіції?

-Звісно, я вважаю, що грати у вищий лізі Угорщини – це на даний момент дуже престижно, тому що чемпіонат з кожним роком , з кожним днем розвивається усе сильніше та сильніше. Для початку, для старту своєї кар’єри я вважаю це дуже великим своїм досягненням та дуже великим кроком на перспективу. І поки що, на даний момент мої амбіції повністю задовільнені.

-Відчуваєте ви тиск конкуренції, чи просто дивитеся на це як на можливість?

-Конкуренція, звісно, завжди дає тиск, але тиск у тому плані, що ти повинен фокусуватися на собі, працювати все більше і більше, повинен тримати у голові, що ти не мусиш зупинятися, а повинен ставати тільки краще і краще. Я розумію, що конкуренти завжди працюють, удосконалюються, не стоять на місці і це породжує успіх.

-«Кішварда» відома тим, що тут дається шанс молодим гравцям. Чи це вплинуло на ваші рішення грати за неї?

-Я б не сказав, що це на мене вплинуло. Я просто йшов до своєї мети, хотів потрапити до Європи. До того ж, я не відразу потрапив до команди Кішварди». До цього я ще пройшов шлях академії, тому я бачив, до чого треба прагнути, заради чого треба працювати, та, звісно, це все для мене, як для дитини, яка прийшла тоді з дитячого футболу, ще не відчувши повітря професійних змагань, це стало для мене стимулом до праці, щоб довести, що я не гірше тих хлопців, які грають у «Кішварді», та чому мені не отримати цей шанс, який мають інші молоді хлопці у «Кішварді».

-Ви дуже молода людина, але вже виграли чемпіонат, граєте у євро кубках. Чому це вас навчило?

-Навчило, в першу чергу, вірити в себе, працювати, показувати, що в житті нема нічого неможливого. Головне – працювати та вірити в себе, вірити в успіх. Насамперед навчило мене колективній праці, тому що, якби не колектив у «Кішварді», ми б не досягли таких результатів, які маємо зараз.

-У «Кішварді» багато якісних гравців, велика конкуренція.

-Один за одного-це головне у команді, щоб був згуртований колектив. Я розумію, як правильно поводитися у такому колективі чемпіонів, однодумців, які готові щоденно працювати над спільною метою.

-Що ви відчуваєте, ставши частиною цієї команди?

-Я відчуваю, що став частиною цієї команди, зрозумів, що гідний бути тут тому що якщо ти не відповідаєш рівню клубу, чи рівню інших гравців, які стоять поруч з тобою, то ти просто напросто не потрапиш до такої команди професіоналів,як «Кішварда». Я просто відчуваю, що гідний бути тут.

-Кому найбільше ви завдячні своїм успіхом?

-Звісно, в першу чергу, я вдячний своїм батькам, які завжди поруч, допомагають мені. Вдячний своїм тренерам, які працювали зі мною в ДЮСШ, потім у Мукачеві. Звісно, я дуже вдячний своїй нареченій, яка завжди поруч зі мною та завжди мене підтримує. Завдяки їй я становлюся тільки краще.

-Останнє питання: що для вас буде сезоном мрії?

-Звісно, в першу чергу, хотілося б виграти чемпіонат Угорщини, випередити у турнірній таблиці таку команду як «Ференцварош», пройти у груповому етапі Ліги конференцій якнайдалі, отримати виклик до збірної своєї держави та досягти як можливо більше успіхів у всіляких турнірах за участю нашої команди.

-Дуже дякуємо, Вам, Артем, за відверті відповіді і бажаємо Вам подальших перемог!
Автор:В.Драгунова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *